 Козаки в Австралії
Делегація майстрів рукопашу гопак протягом місяця навчала австралійців національному бойовому мистецтву.
Любомир Матійців - корінний гуцул з Ворохти, але гопаком володіє, як справжній запорожець часів Січі. Вісімнадцятирічний юнак присвятив вивченню українського бойового мистецтва сім років і досяг неабияких успіхів: здобував перемоги на чемпіонатах України не тільки з рукопашу, а й із популярного в усьому світі фрі-файту. Всередині грудня минулого року Любомира разом з трьома досвідченими тренерами поділитися секретами козацького бою запросила українська громада Австралії.
Українці в Австралії - дуже згуртована і поважна громада, розповідає Любомир. На зібрані громадою кошти чи не в кожному великому місті країни зведено українські церкви - православні й греко-като-лицькі, просторі "народні доми", придбано великі земельні ділянки, на яких регулярно відбуваються таборуван¬ня і вишколи дитячих організацій. Однак молодше поколі¬ння - внуки і правнуки перших емігрантів - поступово втрачає відчуття зв'язку з далекою батьківщиною. Тож щоб зацікавити молодь українською культурою, громада не шкодує ні грошей,
ні зусиль. От вирішили показати своїм дітям бойове мистецтво козаків - швидко зібрали кошти і запросили спортсменів.
Читати повністю ...
 Козацькі лікарі від рідної землі
У селі Миляновичі Турійського району, що на Волині, триває наметове таборування «Волинська січ». Його учасники, діти та підлітки, з’їхалися у цей чарівний куточок, аби не лише зміцнити своє здоров'я, поуправлятися у козацьких вправах, але й навчитися використовувати в повсякденному житті лікарські рослини.
Читати повністю ...
 Україна: істинне знання (мудрість) полягає в осягненні та спілкуванні з la terre et les morts
Йдучи за історіософом А.Дж. Тойнбі, постає наступна ситуація: якщо україномовні громадяни колишньої УРСР таки домоглися незалежної від Москви держави зі столицею в Києві, то тепер проблема полягає у тому, який “внутрішній пролетаріат” нової України – російськомовний “Киевского круга” та іже з ним Русское Движение Украины (РДУ), а чи україномовний (що аж ніяк не є у своїй загальності “квадратним”, прямокутно-ординарним) – створить т.з. “церкву” “релігії вищого порядку”. Ця “церква”, за А. Дж. Тойнбі, являє собою щось ніби лялечку, через яку попередня цивілізація відроджується у наступній. Щось схоже на те, як після сорокарічного Виходу євреїв з Єгипту (Пасха) та життя у пустелі Синаю євреї отримали Закон (Сімхат Тора) від консорції “Мідний Змій”, що переміг у боротьбі з консорцією “Золотого Тільця”.
Отже, яка цивілізація “відродиться” – “Російська імперія” чи “Україна-Русь” – залежить від того, чи спроможемося ми чи ні адекватно відповісти на “виклик “ історії.
Читати повністю ...
|
 |
 Сонячна онтофанічна сакральність українського народу
Не слід дивуватися прийняттю “на ура!” “начебто-гуцульських” “Диких танців” Руслани Лижичко, закріплене її перемогою на Євробаченні 2004 року, а також впевнене крокування мелодекламаційних проектів Валерія Меладзе “ВІА Гра”, Марійки Бурмаки та “Вєрки Сердючки”. Вони виконують в українському суспільстві не соціальну функцію “попси”, а саме шаманства, явища духовного, хоча й дещо єретичного, є одкровенням сонячної онтофанічної сакральності у нашому профанічному, десакралізованому світі, в епоху “рожевого голокосту” душі та випаровування тонкого досвіду глибинного сприйняття світу.
Читати повністю ...
К. Ясперс запропонував концепцію «вісьового часу», К. Хаусхофер – «вісьового простору». А. Дугін використав розcудок (Verstand) для їх поєднання в уявленні (Vorstellungen) про «Абсолютну Вітчизну». Але насправді слід виходити з разуму (Vernunft), і тоді відкриється, що континуум реальності – це відносність буття, роздвоєного на суб’ект та об’єкт, і тому слід шукати «момент» буття, з’єднуючий їх навпрямки (coincidentia oppositorum) без опосередкування пізнанням.
 Коліївщина як етап української реконкісти (війн за Україну)
У 1768 р. під тиском Прусії та Росії сейм Речі Посполитої прийняв ухвалу про зрівняння у правах з католиками населення православного та протестантського віросповідання.
Це рішення викликало спротив з боку польських фундаменталістів, які зорганізувалися у місті Бар на Поділлі у “конфедеративне рушення” (рокош; такий собі тогочасний “Талібан”) на чолі з Казимиром Пулаським. Конфедерати на Київщині, Поділлі та Волині організували кривавий терор проти православних та їхніх церков та святинь.
Як реакція на таку наругу національних та людських прав сходилися “анти-талібські” сили в урочище Холодний Яр біля Мотронинського монастиря, що на Чигиринщині. Там вони і утворили гайдамацтво – особливу консорцію представників общин, що не бажали підпорядковуватися існуючій родово-феодальній польсько-литовській державі, плекаючи мрію про родово-комітатний лад (укр. “богатирство”, іспан. begetria) Київської Святої Русі.
Читати повністю ...
Так, ми пропонуємо міф. Створивши малоросам міф – “розраду” про Україну, Тарас Шевченко визволив їх від пресингу російської імперії, від стану “рабів отих німих”. Цей міф-заповіт (на краю могили!), як говорив Дмитро Донцов, дав силу мільйонам українців “за правду стать” протягом усього ХХ століття.
|
